Ну а зараз час для історій про жізнь , басен , фельетонів, приказок і прочей дребедені , їбать їго в рот. І так був колись житель таємного царства тіней і хаосу , доблесний воїн за свободу і справедлівость Майор Гнітецький. Чин цей йому дістався за мужність і відвагу в боях з гоблінами цього світу які хотіли поработити чесних і мирних жителів цього королівства. Сили були надто не рівні під час напруженого протистояння люди тримались з гордістю але вже розуміли чим це закінчиться .15 років виснажливо захищали свої цінності , заради того щоб зберегти хоч крупинку світлої надії на краще. Але.... Ось вже маленька групка з декількох чоловік зібралась на галявині в долині. Це всі що вижили , вони пережили багато страждань Але не здавались , не згасав Хоча и ледь відчутний , але ж чистий і рідний вогонь. Темрява поглшинала все навкруг , ось приближались химери. Один їх вигляд навіював страх і боязнь . в останньому ривку мужні лицарі кинулись. Долину встелив вогонь.
Майор ледве заметно поворушив очим. Невже це й все ??? промайнуло в думках.аж ось прийшовши в себе він зрозумів що єдиний вижив , що його спеціально не вбили. Він був потрібен хижим гоблінам , вони знали про і навмисно полювали . Тільки в нього було те що їм потрібно. Та душевна сила і впевненість шо змете все на свому шляху , те що є самим життям. Вони були не того походження НЕ могли це відчути. Крім того Майор мав певні вміння і інформацію, яка могла б бути в нагоді завойовника ,Він відчував що тут можна досягти нового кращого , отримати кращі можливості . Але це було тут саме тим що не приймалось відчуттям і думками , це пересилювання себе нечесність і відчай. меч взнісся над головою в очах потемніло і тільки ніжний останній проблиск сонця викликав ледь помітну усмішку. Все закінчилось , вічність взяла своє . .....................................................